«Пральна машина братів Кличків». Як у Київ Мілітарі Хабі розкрадають гроші ветеранів

У столиці з’явилося нове чиновницьке ноу-хау для відмивання коштів, украдених з міського бюджету, що у народі вже влучно охрестили «пральною машиною братів Кличків». Ідеться про так званий Київ Мілітарі Хаб – простір, який начебто був задуманий як центр підтримки військових, ветеранів і демобілізованих, однак ще на етапі запуску перетворився на ганебний цирк, так і не розпочавши повноцінного функціонування.

Замість передмови: хто такий фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб

Посада фахівця із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб (код КП 2446.2) створена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2024 р. № 881 «Деякі питання забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб» і низки підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано суміжні питання.

Ініціатором запровадження даної посади, розпорядником реєстру і, ключове – фінансів, є центральний орган державної виконавчої влади у сфері ветеранської політики – Міністерство у справах ветеранів України (далі – Мінветеранів). У вигляді належних субвенцій Мінветеранів виділяє фінанси на створення робочих місць і заробітну плату фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб через державне казначейство на рахунки тих комунальних підприємств і установ, які створюють відповідні робочі місця. За загальною практикою, що поширена по всій країни, такими комунальними підприємствами постають медичні заклади (лікарні, поліклініки), центри надання адміністративних послуг і органи соціального захисту населення об’єднаних територіальних громад.

Однак у Києві було створено окрему комунальну бюджетну установу «Київський міський центр комплексної підтримки учасників бойових дій Київ мілітарі хаб» (скорочена назва – Київ Мілітарі Хаб), засновником якого є виконавчий орган київської міської ради (КМДА). Варто зауважити, що подібні установи створені та діють і в інших містах, тож Київ не є винятком.

Таким чином у столиці було сформовано штучну паралельну інфраструктуру. Вона дублює функції вже наявних фахівців у медичних і соціальних закладах і потребує окремого фінансування, управлінського апарату і матеріально-технічного забезпечення.

На комунальній установі Київ Мілітарі Хаб спочатку «пилили» кошти київського міського бюджету. Після ухвалення Кабміном вищезгаданої постанови № 881 керівництво вбачило для себе ще й перспективу розпилу субвенції з державного бюджету, чим і зайнялося.

«Доньки» цього хаба почали рости як гриби після дощу. На сьогодні у столиці запущено три перші такі хаби – один на Хрещатику (біля КМДА), інші два у Дарницькому та Дніпровському районах. А взагалі заплановано відкрити подібні хаби в кожному районі столиці.

Для кого відкрили Київ Мілітарі Хаб?

Під новостворені районні «Мілітарі хаби» забрали великі приміщення. Чого вартий хоча б колишній кінотеатр «Промінь» на Дарниці, де мені вдалося побувати під виглядом відвідувача!

Всередині мене зустрів їдкий запах будівельних сумішей та сирості, що потім переслідував мене пів дня. Відчувалося, що після щойно зробленого ремонту будівля не встигла як треба просохнути. Фахівчиня із супроводу ветеранів сиділа на першому поверсі – буквально у вестибюлі, біля дверей на вулицю. Весь день у верхньому одязі, без належного робочого місця, в умовах, що нагадують зал очікування вокзалу. І такі скотські умови праці називаються вигадливим словом – опенспейс. При цьому вартість ремонту і облаштування приміщень, за відкритими бюджетними даними, обчислюється мільйонами гривень, що різко контрастує з фактичними умовами праці та відсутністю відвідувачів.

На другому поверсі розташована тренажерна зала. В холі стоять рядочком кілька новісіньких крісел з вібромасажем. У закутку облаштовано щось на кшталт чайного столика. Створено і дитячі ігрові куточки. Всюди нові меблі, на стінах портрети військових, у кабінетах сидять співробітники.

Тільки от напливу відвідувачів помітно не було. Іншими словами, ветеранів я там зустрів приблизно жодного, хоча була ще середина дня.

З міського бюджету пішли мільйони гривень на ремонти, меблі, техніку, оснащення, утримання персоналу. Київський міський голова Віталій Кличко особисто презентував новий хаб під пафосні промови про турботу і підтримку ветеранів і ветеранок. Будівлю, описану вище, можна побічити на відео. Там, заради масовки, ролі «відвідувачів» грають самі співробітники хабу.

Публічна картинка, однак, різко дисонує з реальністю. За межами камер та офіційних роликів хаби залишаються майже порожніми, а заявлена «активність» існує переважно у звітах і презентаціях.

Тут цілком передбачувано постає питання: якщо проєкт справді потрібен, чому ті, заради кого створювали Київ мілітарі хаб, обходять його якнайдалі?

Масовка для картинки

Аби створити видимість активного відвідування «ветеранських просторів» керівництво хабу кинулось укладати «меморандуми про співпрацю» з іншими комунальними підприємствами, соцслужбами, окремими підрозділами різних держорганів і з органами місцевого самоврядування. Мета «взаємодії» полягає (якщо тут ви подумали про турботу про ветеранів, то помилилися) в тому, щоб максимально заповнити хаби «масовкою». Куди б ветеран не звернувся зі своїм реальним питанням – його зобов’язані направити в Київ Мілітарі Хаб. І не просто направити, а ще й відзвітувати керівництву про проведені заходи щодо «залучення» ветеранів, бо меморандум треба «виконувати». Тобто замість надання допомоги людей централізовано-примусовим способом приганяють у хаби задля штучної відвідуваності.

Фактично йдеться не про добровільне інформування, а про адміністративне перенаправлення людей, яке має ознаки формального виконання планових показників відвідуваності.

Якщо зайти на їхні офіційні сторінки, можна побачити однакову картину: анонси екскурсій, майстер-класів, подій для дітей та дорослих – і практично миттєво закриту реєстрацію з формулюванням «усі місця зайнято».

Навіщо анонсують заходи, якщо потрапити туди неможливо?

Як бачимо, це не поодинокі зауваження, і градус роздратування зростає.

Заходи «для вузького кола обраних»

До реалізації успішного тиражування видимості бурхливої ​​діяльності залучаються всі, хто так чи інакше, перебуваючи на території Києва, має справу з учасниками бойових дій. Гроші полилися річкою. Їх уже просто нікуди подіти. У такій моделі фінансування ключовим стає не результат для ветерана, а сам факт існування установи, наповнення штату та постійного «освоєння» коштів на утримання інфраструктури. Тому і підшукують підходящі закинуті будівлі на кшталт того ж колишнього кінотеатру «Промінь», аби розсаджувати там таких собі фахівців із супроводу, які насправді є представниками хаба і конгломерації.

Реально функції фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб вони не виконують. Їх виконують інші співробітники – ті, котрі працюють по лікарнях і приймають на себе основне навантаження. Саме вони першими зустрічають демобілізованих бійців (зазвичай з тяжкими пораненнями, каліцтвами та інвалідністю). І вони ж допомагають відновлювати документи через реєстр Мінветеранів, а побічно сприяють звільненим зі служби воїнам у розв’язанні інших проблем.

Так от, усі вони, так само, як і ветерани – ненавидять той хаб, відверто зневажають, про що відкрито говорять.

Зрештою, Київ Мілітарі Хаб роздутий до гротескного стану, а підопічних немає. Не йдуть ветерани – цураються, бо там нічого робити. От і збирають будь-кого, хто служив або має статус УБД, по всіх можливих структурах. Навіть серед злочинців, які перебувають на обліку в органах пробації – наскрізь корумпованої структури, про яку ми вам нещодавно розповідали – де екс-керманич Олег Янчук обклав даниною всіх підлеглих, а начальних Дарницького районного відділу Олексій Сидоренко торгував відстрочками від мобілізації, – шукають колишніх військових, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та вручають їм направлення в Київ Мілітарі Хаб. Засуджений не може відмовитися, бо лякають наслідками, про що попереджають «під письмове пояснення». А ще буквально по вокзалах і де завгодно на вулицях виловлюють людей, щоб заганяти їх до хабів.

І всі звітують перед своїм керівництвом про кількість осіб, направлених у хаби.

Чи може ситуація зміниться?

Може, якщо туди прийдуть інші люди, сумлінні та відповідальні, які, незважаючи на все викладене, допомагатимуть військовослужбовцям. Але цього не відбувається.

Коли замість реальної допомоги ветеранам Київ Мілітарі Хаб організовує пафосні презентації, звітуючи про «активну відвідуваність» і «залучення», гроші вимиваються у мільйонних масштабах, а «пральна машина» вперто обертається і продовжує радувати своїх господарів.

Та варто пам’ятати, що ветерани – не декорація і не ресурс для піару.

І кожен такий «хаб без людей» наочно демонструє, що він призначений не для ветеранів, і поготів не для членів їхніх сімей. Нещодавно відремонтована і урочисто презентована будівля стоїть пусткою, як німий свідок того, як велику і болісну тему можна цинічно зіпсувати.

За таких умов постає логічне питання не лише про необхідність існування хабу як такого, але і про відповідальність посадових осіб, які ухвалювали рішення щодо створення, фінансування та масштабування цього проєкту.

Ми продовжимо спостерігати, на що витрачають бюджетні кошти, хто реально користується цими «просторами» і кому вигідна хабівська масовка.