Бронь для себе, відстрочки – на продаж: начальник Дарницького відділу пробації Олексій Сидоренко налагодив «ухилянтський сервіс»
Поки одні українці йшли на фронт захищати країну від московитських терористів, інші купували собі відстрочку. Не у випадкових «посередників», не в даркнеті та не на чорному ринку, а в державній установі, яка повинна була виконувати вироки суду стосовно тих, хто займається подібними незаконними оборудками. Страх мобілізації перетворився на воронку продажів. Ціна за спокій варіювалася від кількох тисяч до десятків тисяч доларів.
У схемі був свій організатор – чолов’яга зі зв’язками, керівною посадою у правоохоронній структурі та відповідним статусом. Начальник Дарницького районного відділу пробації філії державної установи «Центр пробації» в Києві Олексій Сидоренко, за версією слідства, системно монетизував чужу боягузливість і небажання захищати Вітчизну, обіцяючи відстрочки, фіктивні медичні довідки та «вирішення питань» у ТЦК.
Його затримали 21 листопада 2025 року, лише за два місяці після викриття іншого фігуранта з тієї ж системи – нині вже колишнього директора державної установи «Центр пробації» Олега Янчука. Той заробляв на преміях підлеглих і отримував хабарі в посилках «Нової поштою». Його підлеглий у столиці пішов далі – почав торгувати можливостями не брати участь у захисті країни.
Як повідомила Служба безпеки України, за суми до 18,5 тис. доларів США ділки продавали військовозобов’язаним підроблені документи для уникнення призову або переправляли їх за кордон «в обхід» КПП. Усе відбувалося під прикриттям службового статусу та в лихі часи, коли наша рідна країна воює за виживання. За даними слідства, Олексій Сидоренко оформлював ухилянтам фейкове опікунство за «тяжкохворими» родичами. До незаконної діяльності він залучив знайомих лікарів, які «виписували» близьким військовозобов’язаних фіктивні довідки. Ще один його спільник передавав підроблені медвисновки клієнтів до ТЦК для оформлення відстрочки від мобілізації.
В цій історії йтиметься не про одного «горе-пробаціонера» Сидоренка. Він тут лише власною персоною показує, як у системі пробації боягузливість, показуха, брехня і лицемірство перетворилися на інструменти збагачення.
Хто такий Олексій Сидоренко
Олексію Сидоренку 37 років. Корінний киянин. Одружений, має малолітню дитину 2020 року народження. До призначення в систему пробації працював дільничним у поліції, тобто набув досвіду роботи у правоохоронних органах. Він тут не випадкова людина з вулиці й не «дрібний клерк», який оступився. Олексій Сидоренко – посадовець публічного права з досвідом силової роботи, який свідомо перейшов до структури Міністерства юстиції та згодом очолив районний відділ пробації у столиці.
Багато в кого зараз постануть питання про те, чому цей молодий, здоровий, фізично розвинений чоловік перебуває не на фронті, а просиджує штани у пробації? І тут ключовий момент, про який зазвичай говорять пошепки, але який принципово міняє картину: займана посада забезпечувала Сидоренку бронювання від мобілізації. Тобто він сам не перебував у тій небезпеці, якою торгував. Йому повістку б не вручили. Йому не потрібно було бігати від ТЦК, прикриваючись лікарями і довідками. Держава вже забезпечила йому захист.
Саме із цієї безпечної позиції він, за версією слідства, почав продавати іншим те, що йому було гарантовано автоматично. Важливо розуміти, що Сидоренко не мав жодної потреби рятуватися від мобілізації. Натомість він заробляв на ній через тривогу людей, які не мали ні бронювання, ні зв’язків, ні бажання брати участь в обороні своєї країни, вважаючи це «справою інших».
Маючи вищу юридичну освіту і практичні навички, набуті під час попередньої роботи в поліції, Олексій Сидоренко не міг не знати про відповідальність за зловживання владою. Раніше він працював на посаді дільничного. Там була своя, так би мовити, «специфіка». Згодом, під час роботи в системі пробації, отримав доступ до нового ресурсу – страху війни. І, як ідеться з матеріалів кримінального провадження (№ 42025102040000037 від 22 травня 2025 року), швидко скумекав, як на цьому збагатитися. Тому його справа виходить далеко за межі банального хабарництва. Бо тут ідеться не лише про корупцію (хоча і здебільшого саме про неї), а про глибоку морально-етичну проблему: коли людина, прикриваючись державною посадою, має бронь, і одночасно використовує війну як бізнес-модель.
Як працювала «ухилянтська схема»: від кабінету в пробації до «чарівної» довідки
Схема, яку вибудував Олексій Сидоренко, не вирізнялася витонченістю й оригінальністю. За матеріалами слідства, починалося все з кабінету начальника районного відділу пробації, куди зверталися охочі «відкосити» від мобілізації. Там Сидоренко найчастіше приймав потенційних «клієнтів», створював у них ключове враження: «я можу вирішити!».
Обіцяв вплинути на рішення державних органів, а також наполегливо пропонував свої «послуги»: «Під час розмови Сидоренко О.В. повідомив, що якщо у замовника є знайомі, яким необхідна допомога зі зняттям з розшуку по ТЦК та СП і подальшого бронювання, то щоб він звертався до нього особисто, а розмір неправомірної вигоди в кожному окремому випадку буде обговорено додатково», – йдеться з матеріалів провадження.
Правоохоронці задокументували, як 9 червня 2025 року, близько 13:30, у своєму службовому кабінеті на вулиці Ентузіастів, 9-В, Сидоренко зустрівся з чоловіком мобілізаційного віку. Зміст розмови відбувався за класичною та добре відпрацьованою формулою:
- у вас проблема з мобілізацією;
- у мене – «зв’язки»;
- «ціна питання» становить 10 тисяч доларів США.
За ці гроші, як запевняв начальник Дарницького райвідділу пробації, можна було оформити відстрочку «по догляду за матір’ю». Якщо ж у клієнта є знайомі з аналогічними проблемами – нехай приводить. Ціни гнучкі. Пакетні пропозиції обговорюються окремо.
Далі у схемі з’являється другий рівень схеми – посередники. Люди, які не сиділи в кабінетах пробації, але брали на себе «польову роботу»: контакти з лікарями, зустрічі біля медзакладів, інструктаж клієнтів.
1 липня 2025 року один із таких спільників зустрівся з потенційним «ухилянтом» біля Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги на Братиславській, 3. Саме там «клієнтові» почали детально пояснювати, як саме він стане «тимчасово непридатним».
Механізм виглядав так:
- «потрібний» лікар проводить операцію без реальних медичних показань або імітує необхідність лікування;
- оформлюється тимчасова непрацездатність;
- збирається пакет фіктивних висновків, обстежень, виписок;
- документи передаються на ВЛК;
- далі висновки ВЛК скеровуються до ТЦК для оформлення відстрочки або зняття з розшуку.
Сидоренко не рятувався від мобілізації – він заробляв на ній
«Ви обов’язково пройдіть зараз тут, у цій лікарні, МРТ-дослідження хребта», – інструктував посередник нового замовника. Замовник виконував усі вказівки, надсилав результати обстежень у месенджерах, передавав копії документів, і йому демонстрували докази «вирішення проблеми» – фейкові довідки з потрібними діагнозами, виписки про нібито лікування у стаціонарі, де він ніколи не лежав.
І весь цей процес, як установило слідство, координувався посадовцем, котрий відповідно до покладених на нього обов’язків повинен бути частиною системи правосуддя, забезпечувати законність і виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, сприяти виправленню правопорушників.
Натомість він, маючи бронь від мобілізації, перетворив війну на сервіс, а державну посаду – на точку входу в «ухилянтські схеми».
Просто тримаймо в пам’яті ключову суперечність, яка «червоною ниткою» пронизує всю історію Сидоренка. Начальник Дарницького районного відділу пробації аж ні разу не бідував і не перебував у якихось складних життєвих обставинах. Він не підлягав мобілізації за загальним призовом на час воєнного стану, адже посада забезпечувала бронювання. Тобто страх іти воювати – не його особистий ризик, а чужий товар, який він узявся продавати.
37 років – молодий вік, усе найкраще могло бути попереду. Робота, сім’я, п’ятирічна дитина. Соціально-«нормальна» біографія, без маргінального флеру. Ситуацію робить максимально гнилою те, що тут ідеться не про виживання, а про монетизацію чужої боягузливості й небажання захищати Вітчизну.
Подальші події лише підтвердили: йшлося не про «разову акцію», а про поставлений на потік сервіс із вирішення питань з ТЦК та СП.
Так, 8 вересня 2025 року неподалік Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги на вул. Братиславській, 3 у Києві, спільник Олексія Сидоренка зустрівся з черговим «клієнтом». Від «ухилянта» він отримав копії документів, що посвідчують особу замовника, та запевнив його, що раніше досягнуті домовленості з начальником Дарницького районного відділу пробації залишаються в силі. Під час їхньої розмови йшлося, зокрема про зняття з розшуку ТЦК та СП і навіть про повне зняття з військового обліку.
Акція «приведи друга»
Втім, на цьому історія не завершилася. 12 листопада 2025 року близько 16:00 Олексій Сидоренко біля своєї роботи вже особисто зустрівся з іншим потенційним «замовником». Під час розмови він, діючи як посадовець правоохоронного органу, створив у співрозмовника переконання, що має реальні важелі впливу на органи ТЦК та СП і може за грошову винагороду «вирішити питання», в тому числі допомогти з оформленням відстрочки нібито по догляду за матір’ю.
Вартість такої «послуги» Сидоренко оцінив у межах від 7 000 до 10 000 доларів США.
Ба більше, під час тієї ж розмови він знову пропонував масштабування схеми: повідомив, що у разі наявності знайомих, яким також необхідно знятися з розшуку ТЦК та СП або отримати подальше бронювання, замовник може звертатися безпосередньо до нього. Розмір неправомірної вигоди, за словами Сидоренка, в кожному окремому випадку буде визначатися індивідуально.
В судовому засіданні з розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу Олексій Сидоренко та його захисник прогнозовано заперечували причетність до інкримінованих дій. Утім, суд оцінив наявні матеріали кримінального провадження, сукупність доказів, характер і повторюваність епізодів, а також ризики, передбачені кримінальним процесуальним законодавством і дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Олексієм Сидоренком кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 та ч. 2 ст. 369-2 КК України – зловживання впливом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Пробаціонер отримав змогу особисто перевірити умови тримання в СІЗО
Йдеться не про разовий «інцидент», а про діяльність, що мала ознаки організованості, використання службового становища і спрямованість на системне отримання неправомірної вигоди шляхом зловживання впливом. Інкриміновані Сидоренку злочини належать до категорії тяжких. Санкція статей передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. За таких обставин суд визнав недостатніми більш м’які запобіжні заходи та обрав відносно Олексія Сидоренка тримання під вартою строком на 60 діб у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Суд визначив альтернативу у вигляді застави – 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
Надалі ми будемо слідкувати за перебігом цієї показової історії про те, як посада в органі, покликаному виправляти злочинців і забезпечувати невідворотність покарань, перетворюється на інструмент торгівлі страхом мобілізації. Отже, навіть бронювання, стабільна робота і наявність сім’ї не заважають будувати тіньовий сервіс для «ухилянтів», готових платити за ілюзію «недоторканності» задля захисту від ТЦК.
Чи стане ця справа винятком або лише одним із небагатьох епізодів, які дійшли до суду, – покаже час. Але сам факт її існування вже дає відповідь на питання, чому тема «вирішення питань з ТЦК» перетворилася на прибутковий ринок. І чому держава щоразу змушена «гасити» наслідки, замість перекривати сам механізм.
