Маленька Міс Ніхто
Влітку 1960 року в пустелі штату Аризона знайшли тіло маленької дівчинки, частково закопане в пісок. Ніхто не знав, як її звали, звідки вона і що з нею сталося. Поліція не змогла встановити її особу, і з часом ця дитина увійшла в історію під сумним ім’ям – Маленька Міс Ніхто. Понад шістдесят років її могила стояла із цим написом, а обставини загибелі залишалися загадкою. Лише у XXI столітті нові ДНК-технології допомогли повернути дівчинці її справжнє ім’я.
Страшна знахідка біля дороги Аламо
Штат Аризона, округ Явапай (Yavapai), населений пункт Конгрес (Congress). Це містечко започаткувалося наприкінці ХІХ століття як поселення золотошукачів, і процвітало до 1930-х років, доки тривав видобуток золота. Однак зараз воно навіть не вважається містом або селом, а офіційно належить до категорії «статистично відокремлена місцевість» – census-designated place (CDP), та є частиною сусіднього містечка Вікенбург (Wickenburg). Розташовується на південний захід від міста Прескотт і на північний захід від Фінікса – столиці штату Аризона та одного з найбільших міст США. Населення Конгресу 2000 року становило приблизно 1700 осіб, у 2010 році – 4800 осіб, а в середині 20 століття – напевно, менше тисячі. Населення всього округу Явапай у 1960 році становило ледь не 29 тисяч осіб.
31 липня 1960 року шкільний учитель з Лас-Вегаса (сусідній штат Невада) на ім’я Рассел Аллен разом зі своєю сім’єю приїхав до аризонської пустелі, щоб назбирати красивих каменів для декорування свого саду. Неподалік від поселення Конгрес, біля дороги Аламо роад (Alamo road) і за півтори милі на південь від 93-го шосе (основна траса між Фініксом і Лас-Вегасом) містер Аллен і члени його сім’ї виявили тіло маленької дитини – дівчинки, частково закопане в пісок. Дівчинка немовби сиділа в пісочній ванні – нижня частина тіла була зарита, верхня знаходилася зовні, а руки лежали на поверхні піску.
Поліцейські, які прибули за викликом на місце, витягли труп з піску і зафіксували такі деталі: тіло дівчинки досягло значного ступеня розкладання (у спекотному кліматі південних американських штатів процес розкладання відбувається швидше, та ще й у розпал літа – у липні), було одягнене в білі шорти і картату блузку.
Незвичайні деталі, які помітили слідчі
Також увагу правоохоронців привернули дві дивні деталі. По-перше, пофарбовані в яскраво-червоний колір нігті на руках і ногах дівчинки. Причому це був єдиний шар лаку, тобто раніше нігті не фарбувалися.
По-друге, поряд з могилою лежали шльопанці типу flip-flop дорослого розміру, які були скорочені (обрізані) до дитячого, зі шкіряними ремінцями.
Помічник шерифа Ден Якобс виявив неподалік кишеньковий ніж, який видався йому закривавленим. Але не було зрозуміло, чи має цей ніж відношення до даного злочину. Ще слідчі помітили поряд два штучні заглиблення на піщаній поверхні, та дійшли висновку, що спочатку були дві інші спроби викопати могилу.
Тіло не мало видимих неприродних пошкоджень – слідів убивства. Якщо такі й були, то їх приховало розкладання тканин.
За результатами проведеної експертизи судовий патологоанатом і залучені до справи фахівці ФБР установили, що тіло належало дівчинці білої раси віком від 5 до 7 років, зростом приблизно 42 дюйми (1,07 метра), вагою від 55 до 65 фунтів (від 25 до 29,5 кг). Усі кістки виявилися цілими. У роті дівчинки був повний і неушкоджений набір дитячих молочних зубів у доброму стані. За приблизними висновками, від моменту настання смерті до виявлення тіла минуло від одного до двох тижнів.
Вік спочатку був визначений як від 5 до 7 років. Надалі цей діапазон розширився і став рахуватися від 2 до 9 років, хоча в цьому віці людина росте по роках, і 9-річна дитина дуже відрізняється від 2-річної за всіма параметрами. Але найбільш імовірно вік був визначений як від 3 до 6 років.
Була виявлена ще одна характерна деталь: натуральний колір волосся дівчинки був світло-коричневий (русявий), але волосся було пофарбоване в каштановий колір.
Скласти композитний портрет на той час не вдалося через сильне розкладання тканин обличчя.
Дівчинка без імені
Причина смерті залишалася невизначеною, але офіційно була заявлена як homicide. Цей термін позначає не лише вбивство у вузькому сенсі слова, а й у ширшому – знищення людини, доведення її до смерті різними способами або ненавмисне вбивство.
Незважаючи на оприлюднення події в засобах масової інформації, ніхто не впізнав знайдену дівчинку як свою дочку чи родичку або дочку чи родичку своїх знайомих. Місцева поліція на чолі з шерифом Джимом Крамером доклала великих зусиль до встановлення особи дівчинки та її можливих убивць. Вони залучили місцеві ЗМІ, після чого офіс шерифа у Прескотті став отримувати листи, телеграми та телефонні дзвінки від різних людей. Поліцейські перевіряли отриману від них інформацію, поширювали телетайпом відомості про дитину, перевіряли дані про заявлених зниклих дітей і осіб, раніше засуджених за злочини відносно дітей. Усе це робилося не лише на місцевому рівні – сам шериф та його колеги літали та виїжджали у відрядження до інших місць, іноді за сотні миль від округу Явапай.
Неодноразово приїжджали батьки та родичі зниклих дівчаток, намагаючись упізнати її як свою. Проте все було безрезультатно. Дитина залишилася невпізнаною, і ще до поховання отримала прізвисько Маленька Міс Ніхто.
8 серпня шериф округу Явапай Джим Крамер з колегами та кінооператором виїхали на місце, де трохи більше тижня тому було виявлено напівзакопане тіло, та здійснили відеозйомку. Потім у своєму офісі перед камерою шериф і заступник прокурора округу Явапай Джордж Айрленд продемонстрували журналістам знайдені шльопанці, штучно зменшені під дитячий розмір.
Ці кадри, а також інтерв’ю із шерифом були показані по телебаченню з метою отримати нові відомості. Як сказав шериф:
«Десь є хтось, хто знає відповідь, яку ми шукаємо, і можливо, це приведе цю людину до нас».
Похорон Маленької Міс Ніхто
Але виступ на телебаченні результату не дав.
Хоронити Маленьку Міс Нікто планували у могилі для невідомих і бідних людей. Але Дейв Палладін, диктор радіостанції KYCA у місті Прескотт, сказав: «Напевно, я б не зміг утримати сліз, побачивши маленьку дівчинку, поховану в Boot Hill» (збірний термін для бідних кладовищ, перше і основне з яких знаходиться в Аризоні). Він організував збір коштів для проведення похорон на пристойному кладовищі та за християнським обрядом. Місцеві жителі не тільки пожертвували на це гроші, а частина з них прибули на поховання, що відбулося 10 серпня на кладовищі Mountain View Cemetery у місті Прескотт. Відспівування проходило у церкві, на нього прийшли понад сімдесят людей.
На маленькій блакитній труні було зроблено напис: «God’s little child, date of birth unknown, date of death unknown» – «Маленьке дитя Бога, дата народження невідома, дата смерті невідома». Навколо труни стояли квіткові композиції, принесені людьми, в деякі з них були вставлені записки з посланнями померлій. В одному з таких послань було написано: «Forgive us, child, for the weakness of men and, in turn, when in your final home, pray for us» – «Пробач нас, дитино, за людську слабкість і, зрештою, коли ти в своєму останньому домі, молися за нас».
Доктор Чарльз Франклін Паркер, який очолював траурну процесію, промовив над труною:
«Це маленька мандрівниця, яка була серед нас. Ми не знаємо її імені, ми можемо лише здогадуватися про її вік. Як мені здається, ми можемо цього не знати, але Господь знає. У світі Божому немає невідомих, немає сиріт. Вона не потребує імені сьогодні. Вона має ім’я ангела десь у вічності. Ми можемо ніколи не дізнатися шляху та причини, але десь хтось загляне в газету, щоб дізнатися, що сталося з маленькою дівчинкою, залишеною ним у пустелі. Якщо мало місце злодіяння, то, ймовірно, совість буде продовжувати невпинно турбувати його».
Сліди, які не привели до відповіді
На її надгробному камені висічено напис: «Little Miss Nobody» (Маленька Міс Ніхто) і цитата з Євангелія від Матвія: «Блаженні чисті серцем». Одна з газетних заміток називалася «Маленька Міс Ніхто похована як Хтось» («Little Miss Nobody Buried as Somebody»).
Розслідування тривало.
У 2018 році відділ нерозкритих злочинів (cold case) офісу шерифа округу Явапай зв’язався з Національним центром з питань зниклих та експлуатованих дітей (National Center for Missing & Exploited Children – NCMEC), який оплатив ексгумацію останків похованої дівчинки та експертизу на новому науково-технологічному рівні. За результатами нової експертизи було успішно отримано ДНК Маленької Міс Ніхто. ДНК додали в базу цього центру та в базу Національної системи зниклих і неопізнаних осіб (National Missing and Unidentified Persons System – «NamUs»), яка є відділом Міністерства юстиції США.
Потім фахівці з Університету Північного Техасу Центру ідентифікації людини (University of North Texas Center for Human Identification) із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій, недоступних у 1960 році, зробили реконструкцію обличчя дівчинки.
Не можна сказати, що впродовж наступних років розслідування в поліції не з’явилося жодних зачіпок. Деякі люди та обставини привернули до себе особливу увагу.
Минуло близько року після виявлення Маленької Міс Ніхто, і в березні 1961 року слідчі висунули версію, що нею може бути 4-річна Деббі Дадлі, дочка мандрівних циркових артистів – 47-річного Кеннета Дадлі та його 44-річної дружини Ірен. Протягом довгого спільного життя вони народили кількох дітей. Дві їхні старші дочки Марджорі та Джен уже виросли, вийшли заміж і жили в Нью-Йорку.
Версія про родину Дадлі
Сім’я Дадлі проживала у Вірджинії – штаті на східному узбережжі США, дуже далеко від Аризони, на іншому кінці країни. Але за характером своєї діяльності подружжя багато колесило по країні, тож бували вони й в Аризоні.
Як дізналися слідчі, зникла не лише їхня молодша дочка. Місцеперебування іншої, 7-річної Керол Енн Дадлі, теж було невідомим. Але незабаром, 9 лютого, було знайдено її тіло, загорнуте в ковдру, в лісі біля маленького містечка Лоуренсвіль у південній Вірджинії. Було встановлено, що померла вона 1 лютого приблизно за 100 миль на північ, на стоянці вантажівок в окрузі Гановер. Причинами смерті були названі недоїдання, поганий вплив і недбалість з боку батьків.
А пізніше там же, у південній Вірджинії, були знайдені й рештки Деббі Дадлі. Експерти підтвердили, що це саме вона. Причини смерті були ті самі. Та стало очевидно, що вона – не Маленька Міс Нікто.
Подружжя Ірен і Кеннет Дадлі були заарештовані та ув’язнені за доведення до смерті двох своїх дітей.
Дві їхні старші дочки спочатку намагалися забрати тіло своєї маленької 4-річної сестри, щоб поховати її в Нью-Йорку, але мати, яка перебувала в ув’язненні, висловила ідею поховати її поряд з Керол Енн там же, у Вірджинії. Джен і Марджорі погодилися, і так і було зроблено.
Однак у справі цієї сім’ї залишається велика біла пляма – ще троє (!) їхніх дітей, народжених у різний час, і зникли безвісти за останні на той момент 2,5 роки. Тіла їх не були знайдені, і пред’явити обвинувачення в убивствах батькам було неможливо. Цілком імовірно, що вони так само довели до загибелі цих своїх дітей, і надійно сховали їхні тіла під час гастролей по країні. Можна припускати, що однією з них і є Маленька Міс Нікто, але то лише гіпотеза – немає нічого, що пов’язувало б її саме із сім’єю Дадлі, крім того факту, що вони бували в Аризоні, а зниклих дітей у такій великій країні, як США, завжди було багато.
Викрадення Шарон Лі Гальєгос
Існувала й інша версія, більш перспективна.
Рівно за 10 днів до виявлення Маленької Міс Ніхто, 21 липня 1960 року в сусідньому з Аризоною штаті Нью-Мексико в місті Аламогордо (порівняйте з назвою траси Alamo road, і є озеро Аламо в Аризоні неподалік від місця виявлення Маленької Міс Ніхто) зникла дівчинка на ім’я Шарон Лі Гальєгос (у деяких джерелах її друге ім’я вказується як Лінн – Lynn, але це неправильно).
Шарон було 4 роки, точніше неповних 5 (народилася 6 вересня 1955 року), тобто вона підходила за віком – варто нагадати, що найбільш імовірний вік Маленької Міс Ніхто визначався від 3 до 6 років і, хоча Шарон була латиноамериканкою, але вона була світлішою за своїх братів і сестер, мала світле або світло-коричневе волосся (яке було у Маленької Міс Ніхто до фарбування в каштановий) і карі очі, також мала родиму пляму на стегні (чи було таке у Маленької Міс Ніхто, невідомо – її плоть була вже достатньо розкладена). Одягнена під час викрадення вона була по-іншому – рожеві шорти та біле взуття. Втім, не виключено, що викрадачі могли її перевдягнути, а також пофарбувати волосся й нігті на руках і ногах (тоді залишається незрозумілим, навіщо робити це останнє: фарбувати нігті викраденій дитині в червоний колір?).
Становлять особливий інтерес і обставини її викрадення. У другій половині дня, приблизно о 14:55 год., Шарон гралася з іншими дітьми на задньому дворі їхнього будинку в Аламогордо на Вірджинія авеню, 512. Під’їхала стара машина зеленого кольору. З машини вийшла огрядна жінка невисокого зросту, зі світлим волоссям, на вигляд віком за 30 років, підійшла до Шарон і запитала, чи хоче та піти з нею, щоб купити одяг і солодощі. Дівчинка відмовилася. Тоді жінка схопила Шарон за руку й потягла до автомобіля. За кермом перебував чоловік, худий і теж світловолосий. Машина, в яку жінка затягла дівчинку, помчала кудись у південному напрямку.
Свідчення, що могли вказувати на викрадачів
Беатріс Гальєгос, тітка Шарон (сестра її матері), перебувала в будинку, побачила цю сцену в заднє вікно, встигла лише підбігти до вхідних дверей і відчинити їх, коли авто зникло з виду. Беатріс мала поганий зір і не змогла розгледіти ні людей у машині, ні номери. Іншими свідками були тільки діти, які гралися біля будинку. І вони, і тітка змогли запам’ятати лише колір автомобіля – зелений, і не змогли сказати, номери якого штату були на ньому.
Сім’я Гальєгос була незаможною, вони навіть не мали телефону в будинку. Мати Лупе (Гвадалупе) Гальєгос залишилася без чоловіка, який покинув їх раніше. Вона працювала у місцевому готелі економкою та одна виховувала дітей, з яких Шарон була наймолодшою, а старшій дитині було 15 років.
У слідчих з’явилася версія, що організувати викрадення дитини міг її батько, проте поліція та команда спеціальних агентів ФБР, які прибули до Аламогордо, швидко її відпрацювали та відкинули: за тиждень вони перевірили велику кількість варіантів, але так ніде й не виявили жодних слідів Шарон та її викрадачів. Останні теж не вийшли на зв’язок, як мали б зробити, якби метою викрадення було вимагання викупу, тож і ця версія відпала.
Натомість з’ясувалися деякі цікаві обставини, з яких можна висновувати, що викрадачі вистежували Шарон заздалегідь і полювали саме на неї.
День викрадення 21 липня був четвер. Як розповів один із сусідів, ще минулої неділі після церковної служби до нього підійшла жінка, схожа на викрадачку Шарон, і запитала його про Шарон Гальєгос, її матір, фінансове становище їхньої сім’ї та сказала, що хоче запропонувати матері роботу.
Десятиліття без відповіді
За словами свідка, жінка їздила на машині «Dodge» або «Plymouth» 1950–52 років випуску зеленого кольору, та додав, що в машині перебували двоє дітей – маленька дівчинка та веснянкуватий хлопчик. Ця обставина виглядала дуже цікавою. Чи в авто перебували власні діти тієї жінки та чоловіка, який її супроводжував, чи вони також були викрадені в інших місцях?
Версія здавалася цілком правдоподібною. Того часу існували цілі злочинні угруповання, що спеціалізувалися на кіднепінгу. Подібна пара, яка викрадала дітей і видавала себе за їхніх батьків, показана у фільмі «Running Scared» (2006 року, де в головній ролі Пол Уокер).
Були й інші свідчення. 16-річна Мері Лу Баділь заходила до сім’ї Гальєгос і бачила пару в автомобілі, припаркованому на вулиці – жінка безсоромно розглядала їхній будинок, навіть коли Мері стояла у прочинених кухонних дверях і дивилася на неї. А її сестра Долорес Баділь, 11-річна подруга Шарон, розповіла, що раніше того ж дня ця жінка намагалася підійти до них у момент, коли вони вдвох ішли вулицею, неподалік також стояв зелений автомобіль, Шарон злякалася і попросила подругу провести її додому.
Минули ще десятки років. Інші її діти виросли і влаштували своє життя, сама Гвадалупе померла 28 вересня 2011 року у віці 87 років, так і не дізнавшись про те, що ж сталося із Шарон.
Офіційно Шарон Лі Гальєгос не ототожнюється з Маленькою Міс Ніхто. В кожної з них своя окрема анкета в базі зниклих людей. Якщо це так, то залишалися відкритими всі питання: хто викрав Шарон, що за діти були в машині викрадачів, поміченій раніше, і ким же тоді була сама Маленька Міс Ніхто?
Таємниця злочину, яка досі не розкрита
Але насправді 16 березня 2022 року Маленьку Міс Ніхто таки впізнали – це дійсно виявилася Шарон Лі Гальегос (Sharon Lee Gallegos). Завдяки сучасним ДНК-технологіям (зокрема, лабораторії Othram, NCMEC, NamUs та іншим партнерам) після ексгумації та аналізу останків було отримано підтвердження збігу з ДНК родичів Шарон. Вона була викрадена 21 липня 1960 року з подвір’я бабусі в Аламогордо, Нью-Мексико, та її тіло знайшли за 10 днів в Аризоні.
Злочин досі залишається нерозкритим – викрадачі не встановлені.
Тепер дівчинка має своє справжнє ім’я, а її справа вважається однією з найстаріших успішних упізнань в історії NCMEC.
Отже, на встановлення особи дитини, знайденої в пустелі Аризони, знадобилося понад шістдесят років. Від моменту її загибелі влітку 1960 року до остаточного підтвердження особи в березні 2022 року минуло майже 62 роки. Протягом усього цього часу дівчинка залишалася в історії під сумним ім’ям Little Miss Nobody – Маленька Міс Ніхто. Прорив став можливим завдяки методам генетичної генеалогії – технології, яка дозволяє встановлювати особу навіть за десятки років, порівнюючи ДНК невідомої людини з генетичними профілями родичів у спеціалізованих базах даних. Саме таким способом вдалося зіставити генетичний матеріал, отриманий з останків дівчинки, із ДНК членів родини Гальєгос.
