Михайло Кулиняк: «Скріпач нє нужен»

Сонм одіозних фігур-управлінців часів Януковича можна розділити на декілька категорій за рівнем відданості «вождю», харизматичності, впливу та іншими чинниками. Серед різних Азарових, Арбузових, Захарченок, Тулубів і всіляких Клюєвих з Богатирьовими і Сівковичами особливо вирізняється Кулиняк Михайло Андрійович, який обіймав посаду міністра культури і туризму (міністра культури) впродовж 2010–2012 років. У певний період своєї карколомної кар’єри Кулиняк був помічником народного депутата України Сергія Льовочкіна, і особисто йому має завдячувати своїм зростанням.

Міністр культури часів Януковича, який залишився «на плаву»

Якщо інші «фігури» часів Януковича або втекли від правосуддя й зараз поневіряються світом, або традиційно осіли в російській федерації, або вкоротили собі віку (Кравченко, Кірпа), то Кулиняк залишився «на плаву». І, як то кажуть, «пропетляв між краплями», вдало симулюючи із себе культурного діяча та митця, зовні «нешкідливого» і «несерйозного».

Раніше він розважав своїм мистецтвом інших колег-поплічників під час тривалих засідань у саунах і мисливських клубах, грав на скрипці то тримаючи її на голові, то зажавши смичок між ногами, наче якийсь еквілібрист.

Ще однією з «розважальних» функцій «Скріпача» під час перебування в урядових та навколоурядових коридорах було забезпечення сумуючих за жіночими (та й чоловічими – аби, як кажуть, «на здоров’я») пестощами своїх колег через залучення відповідних підпорядкованих установам Мінкульту «мисткинь» та «митців», виконуючи кадровий добір лояльних і вмілих кандидатів на мистецькі акції та перформанси у тих же саунах і на банкетах.

Зараз «Скріпач» обіймає посаду першого проректора Київського національного університету технологій та дизайну. Цілком очікувано, що аналогічними «послугами» він може займатися і зараз, поставляючи вправних студенток і студентів замовникам для плотських розваг.

Забігаючи наперед повідомимо, що на займаній посаді «Скріпач» почав виявляти свою наполегливість у «правильному», на його погляд, використанні ресурсів Університету, про що ми поговоримо більш детально та окремо наступного разу, висвітливши декілька реалізованих ним схем.

Генделики в музеях і «заробляння» на святинях

На посаді міністра «Скріпач» запам’ятався тим, що просував і запроваджував ідею самостійного заробітку музеями коштів. Причому серед ідей було ледь не влаштування генделиків і кав’ярень у музеях. Цікаво було б реалізувати цю ідею в Києво-Печерській лаврі, влаштувавши продаж бутербродів та горілки прямо серед мумій святих.

Пропозиції про «заробляння» коштів дуже радо були взяті на озброєння спритними музейниками. Публічний доступ до фондів дає широкі можливості щось поцупити щось у цій колотнечі. Та завершилися вони скандалами – коли добросовісні музейники повідомили громадськість, що за результатами запропонованого «заробляння» коштів було викрадено (підмінено) предмети мистецтва – Кулиняк почав звільнення та репресії щодо таких працівників, аби не заважали красти і не «палили контору».

Схема була проста. Музеї надавали картини з музейних фондів для їх розміщення в кабінетах високопосадовців, а там виявлялося, що картину підміняли (оригінали було викрадено). Схема безпрограшна, оскільки до кожної з картин не поставиш охорону та не налагодиш сигналізацію. Замінити її на копію чи якусь іншу схожу – питання часу та невеликих навичок, доступних навіть технічним працівникам (електрики, слюсарі, охорона).

Про який «заробіток» могло йтися, коли якесь міністерство, де спраглий до культури міністр сумував, дивлячись на голу стіну, а отримавши на неї полотно з музею – одразу наповнювався патріотизмом і творчими шуканнями, мало б заплатити музеєві за подібну оренду немалі суми, при чому з бюджету (з однієї бюджетної «кишені» в іншу)?..

При цьому картини розміщувалися без урахування їх збереженості в правильних умовах (волога, температурний режим, освітлення, догляд тощо). Наприклад, прибиральниці, не знаючи про їх високу цінність – просто протирали полотна звичайними мокрими ганчірками, якими щойно мили туалет)… Скільки полотен було пошкоджено або викрадено – можна лише здогадуватися. Питанням пошуку підмін ніхто не займався. За документами була видана «одна картина метр на два із зображенням глека». Така ж сама картина «метр на два, із зображенням глека» була повернута за три роки. І всі «при справі».

Майно, якого «немає» в деклараціях Куліняка

Наприкінці кар’єри міністра «Скріпач» був викритий в недекларуванні маєтку, в якому фактично проживав. Тоді серйозних розборок вдалося уникнути через його звільнення з посади міністра і втрату суспільного інтересу. Проте звички приховувати майно і активи залишились.

Так, восени 2025 року Кулиняк для легалізації себе на посаді першого проректора Київського національного університету технологій і дизайну подав декларацію про доходи, в якій вказав що має квартиру площею понад 150 метрів квадратних, земельну ділянку площею 1000 м² і паркомісце площею 14 м².

Ось тут починається інтрига. Транспортних засобів «Скріпач» не має (не задекларував). І можна подумати, що він пересувається на трамваї. Однак тоді не зовсім зрозуміло, навіщо йому паркомісце? Невже придбав, бо на той момент була вільна копійчина, і зараз здає цей об’єкт нерухомості якимось квартирантам? Бо тоді чому не відобразив доходи від здавання майна в оренду в декларації?

Постає і ще одне, аналогічне питання: якщо він користується орендованим транспортом – чому про це немає ні слова в декларації?

Насправді у «Скріпача» на праві власності зареєстровано аж дві автівки преміум класу, Mercedes-Benz ML400CDI та LexusES350, однак їх він приховав від декларування.

Про судові справи

Кулиняк Михайло Андрійович в Україні один (за співпадінням усіх трьох елементів – прізвища, імені та по батькові). За офіційним веб-ресурсом «Судова влада України» та аналогічним за змістом і спрямуванням Реєстром судових рішень вбачається, що зараз у Печерському районному суду міста Києва (суддя Головко Ю.Г.) розглядається справа  № 757/24436/25-а (провадження № 2-а-244/25) за позовом (адміністративним позовом) Кулиняка Михайла Андрійовича до департаменту патрульної поліції про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

Слід зауважити, що подібні постанови складаються в автоматичному режимі, коли камери спостереження та інформаційні комп’ютерні системи виявляють порушника ПДР за явним порушенням (перевищено швидкість, зайнята смуга громадського транспорту, рух під заборонним знаком тощо). Тоді камера фіксує автомобіль порушника та суть порушених правил. Система автоматично визначає за наявними базами даних власника автомобіля як потенційного порушника, і «складає» постанову про порушення ним ПДР.

Власник у майбутньому має право оскаржити постанову, зокрема, посилаючись на те, що у нього було алібі, та власним закріпленим на праві власності автомобілем він не користувався (дав поїздити другу, родичу, таксисту тощо). І схоже, саме це відбувається в даному разі.

Тобто, навіть сам процес розгляду справи та її наявність доводять недоброчесність і непорядність цього «митця» в частині приховування майна від декларування. Адже імовірно, що автівки використовуються для не зовсім законних оборудок (про це ми також розповімо пізніше).

Жінка-загадка Кулиняк Ольга Михайлівна

Особливо інтриги додає, якщо врахувати, що в Печерському районному суді міста Києва розглядалась справа № 757/14231/23-ц за позовом ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до Кулиняка Михайла Андрійовича та Кулиняк Ольги Михайлівни про стягнення заборгованості за комунальні послуги, і позовна заява була повернута позивачу через відмову від позову.

Цікаве питання: чому «Скріпач» не платив за комунальні послуги (що і послугувало первісною підставою для звернення до суду)? Невже в Київському національному університеті технологій та дизайну не платять зарплату, і «Скріпач» скоро буде змушений повернутися до більш звичної праці – грати на похоронах і вечірках або у підземному переході, чи в саунах, розважаючи сумуючих посадовців?

І хто така Кулиняк Ольга Михайлівна, та чому вона (її статус) не відображено у згаданій вище декларації? Ця особа проживає зі «Скрипачем» в одному приміщенні, та нарівні з ним має (мала у минулому) заборгованість за комунальні послуги. Судячи з відмови в позові – борг був негайно сплачений, щойно ситуація стала публічною через судовий розгляд.

Ці та інші питання варті продовження цієї історії в подальшому.

Додаток: факти і досьє

Фігурант: Кулиняк Михайло Андрійович («Скрипаль», «Скріпач»), народився 04.03.1969 р., РНОКПП 2526513793.

Колишні посади:

• міністр культури України (2010–2012): запам’ятався скандалами з розкраданням музейних фондів та обслуговуванням розваг верхівки «регіоналів»;
• помічник депутата: працював помічником Сергія Льовочкіна.

Теперішній статус: перший проректор КНУТД – обіймає одну з ключових посад у Київському національному університеті технологій та дизайну.

Керівництво університету: в.о. ректора: Ольшанська Олександра Володимирівна (з серпня 2025 року) – особа, котра очолює заклад, де працевлаштовано Кулиняка.

Майновий скандал (2025 рік):

• декларування: вказав елітну нерухомість (кв. 150 кв.м), але приховав транспорт.
• приховані авто: фактично користується Mercedes-Benz ML400CDI та Lexus ES350.

Судові справи:

• справа № 757/24436/25-а: позов Кулиняка до поліції щодо скасування штрафів за порушення ПДР (доказ користування авто);
• справа № 757/14231/23-ц: стягнення боргів за комуналку (борг сплачено лише після позову).